Афганістан – мій біль, моя пекуча пам’ять
15 лютого виповнилося 30 років із часу виведення Радянських військ з Республіки Афганістан, та ці події і сьогодні залишаються живим болем для багатьох колишніх солдатів та офіцерів, що воювали в цій війні. Вони живуть серед нас, ці ще молоді чоловіки, сповнені енергії та сил. Їм виповнилося по 45-50 років. Але у їхніх серцях живе те, суті чого,на щастя, не знає більшість із нас. У їхніх душах все ще живе війна. І часом уночі вони прокидаються від снів, у яких гримлять вибухи, свистять біля скроні кулі,палає збитий в ущелині вертоліт. Багато українців загинуло під час цієї війни.Поранення отримали близько 8000 наших земляків ,з них 4000 повернулися додому інвалідами.
Учні Жидачівського НВК долучилися до вшанування цієї події. В школі було проведено урок-зустріч «Афганістан – мій біль, моя пекуча пам’ять».На урок було запрошено учасників бойових дій із числа ветеранів Афганістану , Равлика Михайла,Чорненького Ярослава,Пельо Ореста та Василишина Євстахія.Вони поділилися своїми спогадами про трагічні події, дали настанови молодому поколінню і висловили щиру вдячність учителю Захисту Вітчизни Гладишу І.В.,учням 9 та11 класів, які організували та провели цю зустріч .Ми не повинні забувати ветеранів Афганської війни і шанувати усіх героїв, які готові стати на захист нашої Батьківщини сьогодні .
Кожен ден, кожен час пам’ятайте,
Скільки жертв нам війна принесла.
Все,що можна, для миру віддайте!
Збережіть для нащадків життя!